«Визнати винним Петренка Петра Петровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити Петренка Петра Петровича від відбування покарання з випробуванням із встановленням йому трирічного іспитового строку…» Що ж таке звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовий строк?
Кримінальним кодексом України передбачено ряд випадків звільнення засуджених осіб від відбування покарання.Найбільш розповсюдженим у судовій практиці є звільнення від відбування покарання з випробуванням, що передбачене ст. 75 Кримінального кодексу (надалі КК) України.
Відповідно до положень даної норми Закону, якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Слід відзначити, що даний вид звільнення допускається лише:
1) при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк п'ять років чи менше;
2) з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Крім тяжкості вчиненого кримінального правопорушення про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров'я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо.
Судом також враховується сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, громадянство і місце проживання винного тощо.
Що таке іспитовий строк?
Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покарання.
Як правило, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Тривалість іспитового строку встановлюється від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Перебіг іспитового строку починається з моменту оголошення вироку і не підлягає скороченню в заохочувальному порядку.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути пов'язане з покладанням судом на засудженого певних обов'язків, які передбачені законом і є вичерпними.
Судом може бути покладено на засудженого обов'язок:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
При необхідності судом може бути покладено один або декілька обов'язків.
Наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку і можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.
Найбільш бажаним для держави, самого засудженого і його близьких є сприятливий наслідок, тобто звільнення від відбування призначеного покарання, яке здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк особа пройшла успішно, засуджений виконав покладені на нього обов'язки, не вчинив протиправних діянь.
У цьому разі, як уже було зазначено, закон передбачає пільгове погашення судимості.
Несприятливі наслідки настають для засудженого в двох випадках.
Перший — коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов'язків або систематично вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
В даному випадку суд з'ясовує причини їх невиконання.
Другим несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення . Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України суд призначає покарання за нове кримінальне правопорушення , а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням.
Анастасія Чернік
Суддя Марківського районного суду:
«Визнати винним Петренка Петра Петровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити Петренка Петра Петровича від відбування покарання з випробуванням із встановленням йому трирічного іспитового строку…» Що ж таке звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовий строк?
Кримінальним кодексом України передбачено ряд випадків звільнення засуджених осіб від відбування покарання.Найбільш розповсюдженим у судовій практиці є звільнення від відбування покарання з випробуванням, що передбачене ст. 75 Кримінального кодексу (надалі КК) України.
Відповідно до положень даної норми Закону, якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Слід відзначити, що даний вид звільнення допускається лише:
1) при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк п'ять років чи менше;
2) з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Крім тяжкості вчиненого кримінального правопорушення про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров'я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо.
Судом також враховується сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, громадянство і місце проживання винного тощо.
Що таке іспитовий строк?
Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покарання.
Як правило, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Тривалість іспитового строку встановлюється від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Перебіг іспитового строку починається з моменту оголошення вироку і не підлягає скороченню в заохочувальному порядку.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути пов'язане з покладанням судом на засудженого певних обов'язків, які передбачені законом і є вичерпними.
Судом може бути покладено на засудженого обов'язок:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
При необхідності судом може бути покладено один або декілька обов'язків.
Наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку і можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.
Найбільш бажаним для держави, самого засудженого і його близьких є сприятливий наслідок, тобто звільнення від відбування призначеного покарання, яке здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк особа пройшла успішно, засуджений виконав покладені на нього обов'язки, не вчинив протиправних діянь.
У цьому разі, як уже було зазначено, закон передбачає пільгове погашення судимості.
Несприятливі наслідки настають для засудженого в двох випадках.
Перший — коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов'язків або систематично вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
В даному випадку суд з'ясовує причини їх невиконання.
Другим несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення . Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України суд призначає покарання за нове кримінальне правопорушення , а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням.
Анастасія Чернік
Суддя Марківського районного суду:
_03_03.png)
