АНАЛІЗ
ЯКОСТІ СКЛАДАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ СУДДЯМИ МАРКІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2013 РІК
07 квітня 2014 року смт Марківка
На виконання плану роботи Апеляційного суду Луганської області на І півріччя 2014 року Марківським районним судом Луганської області було проведено аналіз якості складання процесуальних документів суддями Марківського районного суду Луганської області .
Вивчені та проаналізовані документи дозволяють дійти висновку, що суддями Марківського районного суду Луганської області дотримуються вимоги процесуального законодавства щодо порядку складання судового рішення та викладення його змісту.
Відповідно до ч.1 ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення . Різновидами судового рішення є заочне рішення і судовий наказ.
Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України.
Питання, пов‘язані з рухом справи в Марківському районному суді , клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 208 ЦПК).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов‘язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 14 ЦПК).
Рішення суду є найважливішим актом правосуддя. В ньому від імені держави суд дає юридичну оцінку встановленим обставинам, визначає правові наслідки справи, захищає порушене чи оспорювань право або охоронюваний законом інтерес юридичних та фізичних осіб, які приймали участь у справі. Рішення суду покликане забезпечити здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з´ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судове рішення сприймається як воля держави, є найважливішим актом правосуддя і до його ухвалення належить ставитися з винятковою відповідальністю, оскільки непослідовне його написання може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості.
Судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання судового рішення, яке має бути викладене офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним та ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.
Для якісного написання судового рішення слід враховувати та дотримуватися ряду правил, зокрема: уникати висловлювань, які можуть сприйматися неоднозначно; застосовуючи закон, не лише посилатися на його положення, а й процитувати його у необхідному та достатньому обсязі; роз´яснювати у рішеннях маловідомі юридичні терміни, які вживаються; бути лаконічним та постійно дбати про чистоту мови та мовну грамотність.Бланк, на якому виготовлено судове рішення, обов´язково має містити державну символіку України, тобто герб, судове рішення, яким закінчено розгляд справи також має містити напис «Іменем України».
Якість складання процесуальних документів суддями Марківського районного суду
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 210 та п.1 ч.1 ст. 215 ЦПК України у вступній частині рішення суду або ухвали зазначається: час та місце його (її) ухвалення, найменування суду, що ухвалив рішення (ухвалу); прізвища та ініціалів судді (суддів при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмету позовних вимог.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, яка має назву «Склад суду», цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
З урахуванням даної норми ЦПК у вступній частині рішення суду слід зазначати найменування суду та його склад (одноособовий або колегіальний).
При проведенні аналізу процесуальних документів не було виявлено помилок у викладенні вступної частини суддями Марківського районного суду Луганської області .
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 210 та п.1 ч.1 ст. 215 ЦПК України у вступній частині рішення суду прізвище та ініціали можуть бути зазначені лише судді та секретаря. У визначенні сторін та інший осіб, які брали участь у справі повинна бути зазначені повні імена(найменування).
Відповідно до роз‘яснень Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови Пленуму № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року якщо сторонами є юридичні особи, то найменування такої особи слід наводити відповідно до документів про реєстрацію юридичної особи.
Відповідно до цих же роз‘яснень Верховного Суду України у вступній частині судового рішення предмет позовних вимог (у тому числі первісного, зустрічного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами) зазначається виходячи з вимог закону, який підлягає застосування до спірних правовідносин та підстав заявленої вимоги.
На забезпечення гласності та відкритості судового розгляду, який є одним з принципів цивільного процесу, у вступній частині судових рішень судді Марківського районного суду зазначають, що цивільну справу розглянуто судом у відкритому судовому засіданні.
Так, відповідно до положень ст. 254 ЦПК України для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом України, у закритому судовому засіданні розглядаються заяви про усиновлення дитини. Відповідно до положень ст. 289 ЦПК України у закритому судовому засіданні також розглядаються й справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Суддями Марківського районного суду справи даної категорії не розглядались в 2013 році.
Відповідно до роз‘яснень Верховного Суду України, які викладені у п. 8 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК, і обов‘язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.
Відповідно до роз‘яснень Верховного Суду України, які були викладені у п.10 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» в описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати: зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в описовій частині рішення суду має бути зазначено узагальнений виклад позиції відповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі.
Як свідчать дані аналізу складання процесуальних документів суддями Марківського районного суду , в судових рішеннях міститься узагальнення викладення позиції відповідача.
Як вбачається зі змісту процесуальних документів, які були предметом аналізу , в описовій частині рішень суду містяться дані про учасників судового розгляду, які не з‘явились в судове засідання. При цьому судді зазначають про дотримання вимог ЦПК щодо належного повідомлення таких учасників про місце і час розгляду справи, а також наявність даних про причини неявки в судове засідання.
Разом з тим, при дослідженні змісту заочних рішень суду не було виявлено недоліків.
Відповідно до положень ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 225 ЦПК України).
При заочному розгляді справи в описовій частині рішення необхідно вказати, що заочний розгляд справи відбувся за відсутності відповідача (усіх відповідачів), а також, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, що є обов´язковою умовою для розгляду справи у такому порядку.
Судді Марківського районного суду не зазначають в рішенні , що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а вказують лише в ухвалі про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 224, 225 ЦПК України.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини. У зв‘язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч. 1 ст. 213 ЦПК). Відтак, особливу увагу слід приділяти обґрунтуванню судового рішення, його мотивувальної частини.
Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення суду має містити зазначення: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Оскільки суд встановлює обставини справі на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показів свідків, письмових та речових доказів, висновків експерту (ст.ст.57, 62-66 ЦПК України) у мотивувальній частині суду вони мають бути зазначені.
Слід звернути увагу суддів, що в мотивувальній частині рішення суд не може обмежуватися посиланням на те, що він вважає ті чи інші факти встановленими або невстановленими, без її аналізу та обґрунтуванням певними доказами. В рішенні має бути зазначено, чому суд вважає встановленими або не встановленими факти, якими сторони обґрунтовували свої вимоги чи заперечення, а також чому він дійшов до того чи іншого висновку відносно характеру взаємовідносин сторін та їх юридичної оцінки.
У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» викладені роз‘яснення, що оскільки право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то виказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважаної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які містяться у п.13 постанови Пленуму "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статях 215-217 ЦПК.У ній, зокрема, має бути зазначено:
висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено);
висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено;
розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні;
вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;
конкретні дії, як відповідач повинен вчинити та на чию користь або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права;
розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України;
строк і порядок набрання рішення суду законної сили та його оскарження;
у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.
Цілком зрозуміло, що в резолютивній частині рішення мають бути зазначені: прізвище, ім'я та по-батькові позивача та відповідача; точна та повна назва інших осіб, про права та обов‘язки яких суд вирішив питання.
Проведений аналіз якості складання процесуальних документів суддями Марківського районного суду свідчить, що у резолютивних частинах більшості ухвалених рішень та постановлених ухвалах у висновках про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, а також у висновках по суті позовних вимог, вказується імена (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі та предмета позовних вимог, «Позов Іванова Івана Івановича задовольнити».
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначений вичерпній перелік випадків, коли суд зобов‘язаний застосувати негайне виконання судового рішення. Такими випадками є:
1) стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
Суддями Марківського районного суду в порушення вимог вищевказаної статті в резолютивній частині рішення означених категорій справ не завжди зазначається про допуск рішення до негайного виконання, чим порушуються права позивача.
Дані проведеного аналізу якості складання процесуальних документів свідчать про те, що суддями не допускаються помилки при вирішенні питання про судові витрати.
Розмір судового збору за подання позову регулюється Законом України «Про судовий збір». Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов´язаних з розглядом справи. До витрат, пов´язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов´язані із явкою до суду; витрати, пов´язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов´язані із проведенням огляду доказів за місцем їх знаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов´язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Статтями 88, 89 ЦПК України передбачено умови і порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Відтак, слід звернути увагу на правомірність та необхідність стягнення з відповідачів, які є солідарними боржниками, судових витрат, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України в певних частках з кожного і неприпустимість стягнення судових витрат з відповідачів в солідарному порядку.
При проведенні аналізу якості складання процесуальних документів встановлено, що в резолютивній частині судових рішень суддями правильно викладається строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Недоліки ухвал про залишення позовних заяв без руху та повернення заяви
Статтею 210 ЦПК України визначено, що ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:
1) вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначення суті питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
У відповідності з вимогами частин 1 та 2 статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п´яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Аналіз ухвал судів Марківського районного суду про залишення позовних заяв без руху та повернення заяв дає підстави для висновку про дотримання, суддями вимог означених норм процесуального закону.
Недоліки ухвал про залишення позовних заяв без розгляду
Відповідно до ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з‘явиться в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При складанні процесуального документу про залишення позову без розгляду найбільш типовою помилкою є відсутність в мотивувальній частині ухвали суду даних про дати неявки позивача в судове засідання.
Необхідність чіткого викладення дат неявки в судове засідання сторони по справі викликана тим, що при оскарженні відповідної ухвали суду зацікавлена сторона має знати які саме неявки були враховані судом. Відтак, процесуальна дія суду у застосуванні наслідків неявки позивача в судове засідання буде чітко визначена та перевірена судом апеляційної інстанції у разі оскарження ухвали суду.
Висновки та пропозиції
Аналіз судових рішень, показав, що судові рішення суддів Марківського районного суду відповідають вимогам процесуального закону викладені на належному рівні, офіційно-діловою мовою та юридично грамотно.
Значно впливає на якість складання процесуальних документів надзвичайне навантаження суддів. Проте, кожен суддя повинен пам´ятати про виняткову відповідальність до якості складання судових рішень, кожен з яких є найважливішим актом правосуддя і сприймається як воля держави.
Проведений аналіз якості складання процесуальних документів обговорений на оперативній нараді працівників Марківського районного суду .
В.о.голови
Марківського районного суду: Т.Г.Логвіненко
Вик.Савченко В.І.
_03_03.png)
